Розвідка у боротьбі за державність України

Генерал-хорунжий Петро Ліпко Максиму Горькому: «Брехня – це найбільше досягнення радянської влади»

Досі про драматичну долю останнього начальника штабу Армії УНР генерал-хорунжого Петра Ліпка нічого не було відомо. У всіх біографічних довідниках його життєпис обривається 1922-м роком, коли він начебто повернувся з еміграції в Україну. І ось щойно вдалося знайти документи, які проливають світло на останні вісім років життя цієї неординарної й героїчної особистості і щирого українського патріота.
»»»»

До 100-річчя Української революції. Розвідка УНР. Як усе починалося.

24.01.2018

На тлі пафосного відзначення 20 грудня 2017 року у Російській Федерації 100-річчя російських органів держбезпеки ще й ще раз приходить усвідомлення того, які ми усе ж з ними різні: ментально, духовно, історично. Попри те, що у 1991 році на Луб’янці знесли пам’ятник Феліксу Дзержинському, його дух ні з луб’янських кабінетів, ні з площ і вулиць російських міст і сіл нікуди не дівся. Його справа живе й процвітає.
»»»»

Барон Боржинский имел возможность сохранить себе жизнь ценой отречения от Украины. Но он предпочел смерть предательству

Вышла книга исследователя истории отечественных спецслужб Александра Скрипника об украинском дипломате и разведчике, имя которого почти на 100 лет было предано забвению.
»»»»

Студії сотника Шевченка

На початку осені 1933 року в колах української еміграції посилено дебатувалася  думка про скликання Всеукраїнського конгресу, висунута «Спілкою українських журналістів і письменників на чужині». На конгресі передбачалося широке обговорення питання про голод в Україні і організацію допомоги голодуючим.
»»»»

Нащадок низових запорожців

У дитинстві сільські глодоські малюки нерідко дражнилися з нього, раз по раз вигукуючи: «Дай каші! Дай каші!» Чи частував їх після цього Василь кашею, невідомо, а от на горіхи вельми настирним діставалося.
»»»»

«Для перевербовки органами ГПУ непридатний»

Усю зиму 1920-го року на селі тільки й було балачок про стрімкий рейд Армії УНР по тилах більшовиків і денікінців із заходу на схід і південь. Після зайняття Черкас далеко по Лівобережжю пішли чутки, що українське військо вже дійшло до Дніпра. У лютому звільнили Золотоношу. Але армія змушена була повернути на правий берег Дніпра. Переправившись, військо отаборилось у Холодному Яру. Згодом пішли у західному напрямку – одночасно різними дивізіями захопили Гайсин, Умань, Ольвіопіль, залізничний вузол Христинівку.
»»»»

Написаному вірити

Листівки від Української Народної Республіки не давали вмирати надії

Вони не давали вмирати надії… Надії на кращу долю України – вільну, квітучу, незалежну, соборну і щасливу.
»»»»

Представник Військового міністра на Балканах

Одним із найяскравіших представників спецслужби УНР у екзилі був Василь Филонович. Його по праву вважали безцінним джерелом достовірної інформації як про колишніх вояків уенерівської армії, так і про ситуацію в емігрантському середовищі. Таке визнання стало наслідком усього минулого життя. Воно було насичене численними драматичними подіями, і доля завжди давала йому шанс опинятися в гущі боротьби за кращу долю України.
»»»»

На чолі спецслужби еміграційного уряду

Після убивства у 1926 році Головного Отамана Симона Петлюри,  лідери уенерівської еміграції, маючи наміри повернутися на рідну землю для відновлення незалежної держави, активізували свою діяльність. За погодженням з тодішнім прем’єр-міністром Польщі Юзефом Пілсудським вони створили Генеральний штаб Військового міністерства уряду УНР в еміграції, поділений за напрямками роботи на три секції. Друга його секція, зокрема, мала організовувати діяльність розвідки та контррозвідки.
»»»»

Розвідчий старшина Іван Вислоцький

Іван Вислоцький вписав своє ім’я в історію української розвідки передусім тим, що залишив по собі детальні письмові спогади про свою службу у розвідчому відділі Української Галицької Армії (УГА) і про діяльність розвідки у цей непростий період існування Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Вони були опубліковані у 30-ті роки минулого століття у Львові і дають можливість скласти враження про становлення розвідки УГА, здобутки й вади у роботі, конкретні епізоди розвідувальної діяльності з рук безпосереднього учасника подій.
»»»»