1800 зниклих сіл і $100 млрд в нікуди: підсумки тридцятиріччя господарювання лукашенка на селі

Тридцять років при владі – і єдина виконана обіцянка: колгоспи вціліли. Усе решта, що лукашенко клявся зробити для білоруського села, або так і не відбулося, або обернулося на катастрофу.

70% білоруських сільгосппідприємств неспроможні працювати без постійних державних дотацій. Рентабельність виробництва зернових упала з 71% у 1995 році до менш ніж 10% у 2020-му. Борги аграрного сектору перед банками перевищують річний обсяг його виробництва на п'яту частину. За двадцять років держава вклала в галузь $100 млрд – й отримала колгоспи з рентабельністю 4,7% на тлі фермерських господарств, які без жодних преференцій показують 21,4%.

Литва – з населенням утричі меншим – експортує продовольства на $8 млрд проти білоруських $10 млрд. Урожайність у литовців зросла з 19 центнерів з гектара у 1992 році до 47 у 2020-му. білорусь за той самий час, із мільярдними вливаннями і гучними програмами, дотягнулася до 43 – і лише торік, і лише як виняток.

Програма відродження села, яку лукашенко запустив 2005 року, обіцяла білорусам нову якість життя: інфраструктуру, школи, спортивні клуби. Через двадцять років державне телебачення звітувало про теплу вбиральню в будинку, подаючи це як досягнення. Перевірка 2016 року встановила: у 130 зі 300 перевірених агромістечок стоять порожні будинки. Збудували – охочих жити не знайшли.

Село тим часом просто зникає. З мапи білорусі за тридцять років стерлися 1800 населених пунктів. Сільське населення скоротилося з 3,2 млн до менш ніж 2 млн осіб. Зайнятих в аграрному секторі – 236 тисяч, тоді як на початку 1990-х було близько мільйона. Третина тих, хто залишився, – пенсіонери. У 2023 році на селі народилося 13 тисяч дітей і померло 37 тисяч осіб.