Через тематику ШІ, біозагроз і кібероперацій кремль намагається врятувати залишки свого впливу на «Євразійських Балканах»

На 58-му засіданні ради керівників органів безпеки і спеціальних служб держав-учасниць снд росія повернулася до своєї традиційної тактики – створення образу спільного зовнішнього ворога. У заході взяли участь делегації Азербайджану, Вірменії, білорусі, Казахстану, Киргизстану, рф, Таджикистану та Узбекистану, а також представники Антитерористичного центру снд і виконавчого комітету снд. Також у статусі спостерігачів були присутні представники служб зовнішньої розвідки Азербайджану та росії.

Директор фсб рф олександр бортніков у своїх промовах постійно намагався протиснути наратив про зростання рівня загроз для країн-учасниць у симбіозі з війною рф проти України, ситуацією в Перській Затоці та в Афганістані, а також міграційними процесами в світі. Очевидно, що москва прагне змусити учасників об’єднатися навколо спільних викликів, пропонуючи себе як головного «флагмана» та захисника.

Зокрема, бортніков повторив пропагандистські тези про те, що Україна нібито перетворилася на «технологічний полігон» та центр контрабанди зброї в Європі. Окремими рядками прозвучали старі теми про використання Заходом «цифрових лабораторій» для впливу на суспільні настрої в країнах снд, погіршення регіонального й міжнародного безпекового середовища в регіонах та інші вже відомі гасла.

Реакція лідерів країн-учасниць заходу на заяви рф поки вивчається, але зрозуміло, що росія хаотично намагається врятувати залишки свого колишнього впливу на теренах цих незалежних держав. Не вигадавши нічого нового, кремль застосовує випробувані колись методи залякування. Водночас майже всі учасники засідання, крім білорусі, зрозуміли ненадійність і диструктивність рф в ролі стратегічного безпекового партнера. Через тематику ШІ, біозагроз і кібероперацій москва просуває ідею превентивного контролю над інформаційним середовищем, цивільними комунікаціями та транскордонними мережами. Для країн снд це створює ризик імпорту російських репресивних практик і розширення трактування «екстремізму» на політичну, громадську або медійну активність.