Комунальні аварії – нова норма життя в рф

Комунальна система росії, за яку на федеральному рівні відповідає міністр будівництва та ЖКГ ірек файзуллін, за роки його каденції дійшла до стану системного розвалу. Житло, опалення та базова інфраструктура в регіонах опинилися в критичному стані, тоді як сам профільний чиновник паралельно сформував значні особисті статки – лише його об’єкти нерухомості оцінюються майже в 27 мільйонів доларів. Контраст між фінансовими результатами міністра та фактичним станом галузі доволі показовий.

Політика кремля лише поглиблює цей розрив. Мільярдні ресурси федерального бюджету системно спрямовуються на військово-промисловий комплекс і війну проти України, тоді як житлово-комунальне господарство залишається хронічно недофінансованим. Інвестиції в інфраструктуру роками відкладалися, навіть коли технічна зношеність мереж досягла критичних значень.

Наслідком стала різка деградація комунальної інфраструктури по всій країні. У середньому зношеність мереж у росії перевищує 60%, а в окремих регіонах сягає 80%. За таких умов будь-які зовнішні чинники, зокрема морози, перетворюються на каталізатор масових збоїв.

Саме це проявилося в січні, коли росію накрила хвиля масштабних комунальних аварій. Щонайменше 12 регіонів зіткнулися з проривами теплотрас і відключеннями електроенергії. Найбільші інциденти були зафіксовані в казані, омську, мурманській області, самарі, краснодарському та забайкальському краях. Повідомлення про відключення електрики надходили 723 рази, опалення – 552 рази, води – 513 разів. Усього публічно повідомлялося про 1 778 випадків. Для порівняння: у січні 2025-го їх було 983.

Фактичний колапс системи влада пояснювала поєднанням холодної погоди та зношеності мереж, ігноруючи власну роль у доведенні галузі до цього стану.

Паралельно з аваріями держава перекладає фінансовий тягар на населення. На тлі технічного краху влада запускає двоетапне підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги: з 1 січня платежі зросли на 1,7%, а з 1 жовтня зростання становитиме від 8% до 22% залежно від регіону. Формально це подається як необхідність модернізації інфраструктури, яка десятиліттями доводилася до знесення.

Як результат навіть задекларовані інвестиції не змінюють загальної траєкторії. Коштів стабільно не вистачає, а ті, що виділяються, системно зникають у непрозорій системі управління. Комунальні аварії в росії остаточно перестають бути винятком і дедалі більше закріплюються як повсякденна реальність.