москва платить за лояльність кавказу сибірською нафтою

Станом на початок березня 2026 року дотації з федерального бюджету росії регіонам зросли на 23,8% порівняно з аналогічним періодом 2025-го. За цифрами – системне перекачування ресурсів із виробничих регіонів до політично чутливих республік, де реальний внесок в економіку країни наближається до нуля.

іркутська область, що входить до топ-10 експортерів рф і забезпечує масштабний видобуток корисних копалин та виробництво електроенергії, завершила перший квартал із бюджетним дефіцитом мінус 45,6%. нижегородська область, на яку припадає близько 1,7% сукупного валового регіонального продукту країни і яка входить до топ-15 суб'єктів федерації за обсягами ВРП, – з дефіцитом мінус 39,1%. кемеровська область, що забезпечує майже 50% загальноросійського вуглевидобутку і 1,5–2% ВРП, – мінус 35,7%. тюменська область, другий за розміром регіональний донор федерального бюджету у 2022 році з часткою 9,1% ВРП, – мінус 34,2%.

Паралельно інгушетія, чия частка у ВРП росії не досягає 0,1%, увійшла у весну з профіцитом 223,2%. дагестан із внеском у промислове виробництво країни на рівні 0,1–0,3% – із профіцитом 206,5%. чечня, де нафтовидобуток складає 0,002% від загальноросійського, – 180,7%. карачаєво-черкесія, один із найменших регіонів за ВРП, – 123,5%.

Механізм очевидний: москва вичавлює ресурси з регіонів-локомотивів і спрямовує їх на фінансування власних пріоритетів, зокрема на війну проти України. Водночас через систему дотацій вона відкуповується від кавказу, чиї еліти десятиліттями утримують федеральний центр під тиском загрози сепаратизму, тероризму та збройного екстремізму. Як результат, дотації надходять ще до того, як республіки встигають їх офіційно запросити.

Другий вимір схеми – суто корупційний. Надлишкове фінансування кавказьких республік є не лише геополітичним хабарем, а й інфраструктурою відкатів: місцеве керівництво контрольовано краде на субсидіях і ділиться з кремлівськими чиновниками, які цю схему «кришують».

Покрити наростаючий дефіцит допомагає фонд національного добробуту: за підсумками березня 2026 року його обсяг скоротився на 134,96 млрд рублів. Головна стаття витрат – погашення дефіциту державного бюджету. Промислові регіони при цьому залишаються сам на сам із власними борговими зобов'язаннями, що прогресивно зростають.