Погіршення китайської економічної динаміки може коштувати світу нових торгових воєн

Квітневі дані Національного бюро статистики Китаю виявилися гіршими, ніж очікували навіть обережні аналітики. Промислове виробництво зросло лише на 4,1% у річному вимірі проти 5,7% у березні – це найслабший результат з липня 2023 року. Роздрібні продажі майже зупинилися: плюс 0,2% після 1,7% місяцем раніше. Продажі автомобілів на внутрішньому ринку обвалилися на 21,6% – і це вже сьомий місяць поспіль у мінусі. Капітальні інвестиції скоротилися на 1,6%.

Провал КНР пояснюється трьома структурними чинниками, що давно визрівали.

Перший – енергетика. Конфлікт навколо Ірану заблокував Ормузьку протоку й порушив логістику нафтових постачань. Китайські нафтопереробні заводи, передусім державні, були змушені різати обсяги переробки. Для економіки, що залежить від імпортної нафти майже повністю, це прямий удар по промисловому виробництву.

Другий – нерухомість. Сектор тягне вниз весь внутрішній попит. Девелопери сидять у боргах, ціни на житло падають, будівництво скорочується. Банківський сектор нервує. Місцеві бюджети, які десятиліттями жили з продажу землі, тепер латають дірки. Нерухомість довго була локомотивом китайського зростання – тепер вона гальмо.

Третій – споживач, який не хоче витрачати. Китайські домогосподарства нарощують заощадження й уникають нових кредитів. Авторинок, житло, товари тривалого використання – всюди та сама картина. Традиційні стимули через кредитування в такій ситуації не працюють: люди просто не беруть позики.

Пекін реагує не так, як очікував ринок. Новий п’ятирічний план, ухвалений у березні, зосереджений на енергетичній безпеці й технологічній незалежності, а не на масштабних вливаннях у споживання. Влада свідомо уникає повторення кредитно-будівельної моделі стимулювання, яку країна вже пережила і яка залишила по собі гору боргів.

Ціна такої стриманості – торгова агресія назовні. Якщо внутрішній попит слабкий, а стимулювати його Пекін не поспішає, єдиний варіант, що залишається, це компенсувати спад через експорт. Підтримка виробників, тиск на зовнішні ринки, нарощування присутності там, де ще є покупці. Тому США та ЄС розглядають надлишкові виробничі потужності КНР як загрозу власній промисловості. Нові торгові конфлікти в цьому сценарії – питання часу.