Резерви на нулі: як росія доїдає останні заощадження, продовжуючи війну

росія не збанкрутує завтра. Але вона вже доїдає останнє. Такий висновок випливає зі спільної доповіді Кільського інституту світової економіки (IfW) та Стокгольмського інституту перехідної економіки (SITE) під назвою «Endgame: The State of the Russian Economy». Автори не малюють картину негайного колапсу, проте фіксують повільне, майже непомітне вичерпання моделі, яка досі тримала кремль на плаву.

Ліквідна частина фонду національного добробуту схудла з 6,5% ВВП у лютому 2022-го до 1,8% у 2026-му. Щоб латати бюджетні дірки, москва продає золото. Дефіцит федерального бюджету лише за перші місяці 2026 року перевалив за 90% річного плану, а нафтогазові доходи в першому кварталі провалилися майже на 45% відносно 2025-го. Воєнні витрати все більше покриваються не резервами, а банківськими кредитами, які осідають у корпоративних балансах як прихована заборгованість.

Але гроші, як з’ясувалося, вже не головна проблема.

Навіть якщо нафта подорожчає, а нафтогазові надходження відновляться, росія не зможе швидко конвертувати їх у більше зброї чи більше солдатів. Санкції та експортний контроль відрізали її від критичних технологій й обладнання. Ринок праці перегрітий. Промислові потужності завантажені до стелі. Збільшення бюджетних видатків у цих умовах не дає пропорційного виходу у виробництві, натомість підживлює інфляцію.

На цьому тлі Китай перетворився на єдиний справжній економічний рятівний круг москви. Його частка у зовнішній торгівлі рф сягнула 35%, а залежність від китайських товарів подвійного призначення в окремих категоріях перевищує 80%. Пекін є для москви і постачальником компонентів, і джерелом технологій, і фінансовим посередником. Щоправда, великі китайські банки та компанії не поспішають ризикувати заради путіна: загроза вторинних санкцій змушує їх зберігати дистанцію, що ускладнює розрахунки та постачання.

Автори доповіді не обмежуються діагнозом. Вони прямо кажуть: Захід має вікно можливостей, яке варто використати. Пріоритети, на їхню думку, зрозумілі: жорсткіший експортний контроль, тиск на китайські компанії, що працюють з росією, як умова доступу до ринків США та ЄС, додаткові торговельні обмеження, ефективніше застосування стелі цін на нафту й перекриття схем обходу санкцій через «тіньовий флот».