росія без лікарів: кадровий колапс, який влада вже не контролює

російська система охорони здоров’я входить у фазу структурного колапсу, який влада вже не приховує. За офіційною заявою міністра охорони здоров’я рф міхаіла мурашка, країні бракує 23,3 тисячі лікарів і 63,6 тисячі фахівців середнього медичного персоналу. Дефіцит охоплює практично всі ключові спеціальності – від терапевтів і педіатрів до онкологів, психіатрів, хірургів та рентгенологів. Йдеться не про окремі «проблемні точки», а про системну нестачу кадрів у державних медичних закладах по всій країні.

Замість реальних заходів із утримання персоналу російська влада робить ставку на адміністративний тиск. Нововведення в системі медичної освіти, які набирають чинності цього року, лише погіршать ситуацію. Обов’язкове відпрацювання для випускників медичних вишів, наставництво та інші декларовані «інновації» не підвищують привабливість професії, а навпаки, скорочують кількість охочих іти в медицину. Молоді фахівці не бачать ані фінансових стимулів, ані професійних перспектив.

Показовою є ситуація у владімірській області, де чиновники вирішили «оптимізувати» вікову структуру лікарів директивним шляхом. До 30 січня поточного року частка лікарів віком понад 56 років має бути зменшена до 32%, водночас кількість медиків до 36 років – збільшена до 35%. Лише 10–12% спеціалістів, старших за 65 років, дозволено залишити в системі. Відповідну рознарядку, підписану в. о. міністра охорони здоров’я області неллі зіновьєвою за дорученням заступника губернатора алєксєя куімова, отримали всі медичні заклади регіону. Формально це пояснюють підвищенням «ефективності надання медичної допомоги» та впровадженням нових технологій.

На практиці ж виконати ці вимоги неможливо. У владімірській області припадає близько 30 лікарів на 10 тисяч населення – приблизно на 50% менше за загальнодержавний показник. Ключовою причиною залишається низький рівень оплати праці. Аналогічна картина спостерігається в калузькій, костромській, курганській та псковській областях. За таких умов адміністративне «омолодження» кадрів виглядає не реформою, а прямим шляхом до ще глибшого дефіциту.