росія імпортує робочу силу, але не готова сприймати людей

росія, зіткнувшись із хронічним дефіцитом робочої сили після обмеження міграції з Центральної Азії, різко розширює імпорт людей із віддалених і бідніших країн – від Індії до Афганістану. Формально йдеться про економічну необхідність, фактично – про експлуатацію мігрантів у країні, де ксенофобія і побутовий расизм є соціальною нормою.

Найнаочніше це видно на прикладі індійців. Станом на 2024 рік у рф навчалася понад 31 тис. громадян Індії, переважно в медицині та інженерії – традиція ще з радянських часів. Але того ж року індійські дипломатичні представництва зафіксували більше ніж 200 скарг студентів на експлуатацію й расову дискримінацію. Це найвищий показник серед 196 країн, за якими Індія веде облік: загалом у світі було трохи більше 350 скарг, і близько 57% із них припали на росію. За рік кількість звернень зросла утричі – з 66 у 2023-му.

Ця статистика доповнюється насильством. В уфі кілька днів тому 15-річний підліток із націоналістичними гаслами напав із ножем на індійських студентів. Подібні інциденти лише підтверджують ставлення до неслов’янських мігрантів як до людей другого сорту.

Попри це, рф нарощує ввезення іноземної робочої сили рекордними темпами. У 2025 році громадянам Індії видали 56,5 тис. дозволів на роботу проти 36,2 тис. роком раніше, Бангладеш – 9,3 тис. проти 2,8 тис. Кількість дозволів для громадян Китаю зросла приблизно на 50% – до 92 тис. Загалом у 2025 році іноземцям видали 240 тис. дозволів на роботу, що на 42% більше, ніж роком раніше і є максимумом щонайменше з 2017 року.

У 2026 році уряд планує підняти квоту до 279 тис. осіб, залучаючи мігрантів з Індії, Китаю, Малайзії, Бангладеш і країн Африки. Віце-прем’єр денис мантуров прямо заявив про готовність прийняти «необмежену кількість» індійців для закриття кадрових дір.

На цьому тлі москва відкриває ще один напрям – Афганістан. Після виключення «Талібану» зі списку терористичних організацій і його офіційного визнання росія стала єдиною країною, що легалізувала ісламський емірат. Афганська сторона пропонує «молоді та кваліфіковані кадри», зокрема для сільського господарства, де бракує щонайменше 130 тис. працівників. Водночас реальна кваліфікація цих мігрантів залишається під питанням, як і здатність російської економіки інтегрувати людей із країни, зруйнованої десятиліттями війни.

Додатковий ризик для всіх новоприбулих – війна проти України. В умовах мілітаризованої економіки та практики примусової мобілізації значна частина трудових мігрантів може опинитися не на заводах чи полях, а на фронті, незалежно від обіцяних контрактів і дозволів.

росія дедалі більше залежить від мігрантів із країн Глобального Півдня, але продовжує ставитися до них із відкритою зневагою. рф імпортує робочу силу як витратний матеріал – у суспільстві, де ксенофобія та расизм залишаються буденністю.