Від війни до цензури: головний спадок госдуми восьмого скликання

Чинна госдума рф восьмого скликання завершує роботу 18–20 вересня. Після чергових псевдовиборів її змінить новий склад, який кремль обіцяє оновити майже наполовину. Втім, навряд чи це змінить роль парламенту. За останні п'ять років він остаточно став інструментом, який оформлює рішення, ухвалені в кремлі.

Нинішнє скликання почало працювати в жовтні 2021 року. За цей час депутати ухвалили майже дві тисячі законів. У самій госдумі стверджують, що понад половина з них була спрямована на «захист людей». Але ключові рішення цього парламенту стосувалися війни, посилення контролю над суспільством і перебудови економіки під воєнні потреби.

У лютому 2022 року саме ця госдума одностайно ратифікувала договори про «дружбу і співробітництво» з «днр» і «лнр». Це стало одним із політичних і юридичних кроків, які відкрили шлях до повномасштабного вторгнення в Україну. Після цього депутати без заперечень підтримували всі законодавчі ініціативи кремля, пов'язані з війною, санкційним протистоянням і мобілізацією ресурсів.

У 2024 році парламент схвалив найбільше за багато років підвищення податків. Офіційно його пояснювали потребою збалансувати бюджет. Насправді держава отримала додаткові доходи для фінансування війни. Уже сьогодні ці рішення тиснуть на бізнес, скорочують доходи населення й посилюють проблеми російської економіки.

Не менш активно депутати посилювали контроль усередині країни. За п'ять років вони розширили законодавство про «іноагентів», посилили цензуру та кримінальне переслідування за висловлювання, запровадили нові обмеження для росіян, які виїхали за кордон, і схвалили десятки інших законів, що знищили політичні й особисті свободи.

Показово, що навіть відсутність суспільної підтримки не впливала на рішення парламенту. Наприклад, більшість росіян не повірила, що штрафи за пропаганду «чайлдфрі» допоможуть підвищити народжуваність. Закон однаково був ухвалений.

Підбиваючи підсумки роботи восьмого скликання, спікер госдуми в'ячеслав володін заявив, що всі закони ухвалювалися «за запитами громадян». Саме ця теза найкраще характеризує нинішній російський парламент. За п'ять років він не став майданчиком для дискусій чи представництва інтересів суспільства. Його головною функцією стало безперешкодно перетворювати рішення кремля на закони – від початку повномасштабної війни до обмеження прав громадян і перебудови економіки під військові потреби.