Індія посилює присутність у Центральній Азії

Прем’єр-міністр Індії Н. Моді на запрошення президента Узбекистану Ш. Мірзійоєва здійснив державний візит до Ташкента. Переговори були зосереджені на торгівлі, транспорті, безпеці та доступі Індії до ресурсів Центральної Азії. Це четвертий візит Н. Моді до Узбекистану як прем’єр-міністра.

Перед поїздкою Н. Моді назвав безпеку, транспортне сполучення та розширення економічних можливостей ключовими напрямами індійської політики в Центральній Азії. Нью-Делі також виступає за спільну протидію тероризму, сепаратизму та екстремізму й шукає сухопутні маршрути до регіону в обхід Пакистану.

На переговорах сторони обговорили торгівлю та інвестиції, оборону, енергетику, цифрові технології й критично важливі мінерали, а також узгодили напрями співпраці в межах програм «Viksit Bharat 2047» та «Узбекистан–2030».

У 2025 році товарообіг між Індією та Узбекистаном зріс на 33,3% – до 1,3 млрд дол. США. Експорт Узбекистану становив 164,6 млн дол., а імпорт з Індії – близько 1,15 млрд дол. Країни планують подвоїти торгівлю за три роки, зокрема за рахунок прямих поставок і спільних підприємств. Також вивчається можливість угоди про преференційну торгівлю.

Головна проблема для торгівлі – відсутність прямого транспортного маршруту. Індія просуває використання коридору «Північ – Південь» та іранського порту Чабахар. Його робота залежатиме від стану інфраструктури Ірану, безпекової ситуації та можливості проводити міжнародні розрахунки в умовах санкцій.

Окремо сторони розглядають довгострокові поставки критичних мінералів до Індії та спільну геологорозвідку. Для Нью-Делі це спосіб отримати альтернативні китайським джерела сировини для електроніки, енергетики та оборонної промисловості.

Паралельно розширюється оборонна співпраця. 26 серпня Індія передала Узбекистану військово-медичне обладнання на 500 тис. дол. США. У квітні країни провели сьомі спільні навчання «Dustlik-2026». Індійські фахівці також навчають узбецьких військових кібербезпеки, інформаційних технологій та роботи зі штучним інтелектом.

Для Індії Узбекистан поступово стає майданчиком для виходу на центральноазійські ринки та сировинні ресурси. Через проблеми з транзитом швидкого зростання перевезень очікувати складно, тому більший практичний інтерес мають спільні підприємства та виробництва в Узбекистані. Поставки мінералів також навряд чи швидко скоротять залежність Індії від Китаю: видобуток обмежений, а значна частина переробки залишається китайською. Водночас нові родовища розширять вибір постачальників. Для Ташкента це ще одна можливість залучити індійський капітал і технології та послабити залежність від Китаю і росії.