Макар Кушнір. Незрячий стратег українського націоналізму

В історії українського визвольного руху чимало імен залишилися в тіні. Одне з них – Макар Кушнір, член Української Центральної Ради, співзасновник ОУН, знаний під псевдонімом Богуш. Його життя – приклад того, як навіть важка недуга не здатна зламати волю борця.

На еміграції Кушнір підтримував зв’язки з найвпливовішими діячами свого часу – від Михайла Грушевського та Миколи Хвильового до Євгена Коновальця. Уважався фахівцем із радянської України, маючи власне джерело інформації навіть у харківському Інституті марксизму-ленінізму. Як талановитий публіцист відповідав за видання ОУН іноземними мовами та редагував головний часопис організації – «Розбудова нації».

У своїх працях Кушнір відстоював бачення майбутньої Української держави як президентської республіки з чітким поділом влади, відкидаючи диктаторські моделі. Його ідеал – народовладдя як оптимальна форма правління.

На І Конгресі ОУН його обрали головним суддею організаційного суду. Під його керівництвом було винесено вирок про ліквідацію Постишева, Балицького та Затонського – організаторів Голодомору та інших злочинів проти українців.

У Лондоні Кушнір потрапив під автомобіль. Травми призвели до поступової, а згодом і повної втрати зору. Дослідники не виключають, що ця «аварія» була операцією радянських спецслужб. Але навіть у темряві він продовжував боротьбу. У цей період розробляв плани визволення з УРСР українського діяча Олександра Шумського та письменника Миколи Куліша.

Останні 17 років життя Кушнір прожив незрячим, але не зломленим. Помер у 1951-му, залишивши публіцистичний спадок, що й досі чекає на повне дослідження. У своїх працях він мріяв про відновлення ролі України-Руси як сильного гравця Східної Європи – від Володимира Великого до сучасності. Ідеї, що не втратили актуальності й нині.

Повну історію видатного українця читайте у Розсекреченій історії СЗРУ