рф втрачає зерновий експорт: зупинка портів коштуватиме москві мільярди

російський зерновий ринок переживає різке погіршення. Зупинення основних терміналів Азово-Чорноморського басейну, на який припадає 88% морських поставок зерна з рф, спричинило обвал закупівельних цін і зрив експортних планів. За тиждень пшениця четвертого класу на півдні подешевшала на 19%, до 8,9–10 тис. руб./т, а прогноз серпневого експорту скоротили з 3,1 до 1,8 млн т.

Ціновий спад уже вийшов за межі південних регіонів: у центральній частині країни зерно втратило близько 8%, у поволжі – 3%, а вартість доставки автотранспортом до глибоководних портів впала на 10,4%, до 12 тис. руб./т. Урожай 2026 року може сягнути 140 млн т, тоді як прогноз експорту пшениці в сезоні 2026/27 знижено до 44,6 млн т. Це означає накопичення непроданого зерна на елеваторах, зростання витрат на зберігання і вимушений продаж за заниженими цінами, – особливо для господарств з обмеженими складськими потужностями.

Слабшають і позиції рф на зовнішніх ринках. Із 11 по 18 серпня пшениця з протеїном 12,5% у новоросійську подешевшала на 6 дол., до 215 дол./т FOB, тоді як аналогічна продукція на балтиці подорожчала до 255 дол./т – розрив сягнув 40 дол. За цей час американська пшениця SRW піднялася до 283 дол./т, румунська – до 268 дол./т. Дешевизна новоросійського зерна вже не компенсує обмеженого доступу до портів і лише підштовхує імпортерів шукати інших постачальників. Перенаправити потоки повністю неможливо: балтійські порти здатні прийняти щонайбільше 20% втраченого обсягу, а Каспій і Далекий Схід не мають відповідної інфраструктури. Сухопутний транзит через Азербайджан до Вірменії – лише 43 тис. т.

Власники зупинених терміналів втрачають щомісяця 50–70 млн дол., а фінансовий тиск найбільше вдарить по закредитованих господарствах. Дефіцит обігових коштів уже загрожує закупівлі насіння, добрив і пального, що може призвести до скорочення озимого сіву й падіння врожаю наступного сезону.

Навіть часткове відновлення портів не поверне колишніх обсягів швидко: накопичені вантажі, вищі страхові премії та небажання судновласників заходити в російські чорноморські порти залишаться проблемою ще довго. Туапсе, на який тепер лягає основне навантаження, перетворюється на вразливе вузьке місце всієї експортної системи. А поки нестабільність триває, іноземні покупці дедалі активніше укладають довгострокові контракти з альтернативними постачальниками. Тож частину ринків рф може втратити назавжди, навіть якщо логістика нормалізується.