російське вугілля стрімко втрачає ринки

російські експортери вугілля втрачають позиції на ключових ринках через дорожчу логістику, імпортні мита та відсутність можливості далі знижувати ціни.

За підсумками січня–серпня поставки російського вугілля до Китаю скоротилися на 10,8% рік до року, до 53,15 млн тонн. росія втратила місце серед найбільших постачальників. Імпорт із Монголії за цей період зріс на 48,9%, до 78,39 млн тонн, тоді як поставки з Індонезії склали 121 млн тонн. Загалом Китай за вісім місяців імпортував 310 млн тонн.

Монголія нарощує поставки завдяки значно дешевшій логістиці та нульовим митам. Спільний сухопутний кордон із Китаєм дає їй перевагу над російським вугіллям із Кузбасу, яке доставляють через перевантажений Східний полігон. Для російського вугілля в Китаї зберігаються імпортні мита на рівні 3–6%, тоді як для Монголії, а також Австралії та Індонезії в межах угод про вільну торгівлю діють нульові ставки.

російські компанії вже пропонують знижки близько 10%, але простору для подальшого зниження цін практично не залишилося. Більші дисконти означатимуть продажі у збиток. Тому навіть за нинішніх цінових поступок російським постачальникам буде складно втримати частку китайського ринку, а основним бенефіціаром цього процесу залишається Монголія.

Найсильніше найближчим часом може постраждати експорт енергетичного вугілля. На нього одночасно тиснуть конкуренція з боку китайських шахт, імпортні мита та зростання транспортних витрат. Із жовтня на росії знову підвищуються залізничні тарифи, а попит на напіввагони збільшує ціну їхнього використання.

Вартість перевезення вугілля з порту Східний до Китаю з початку року до 11 вересня зросла на 45,5%. У вересні дохідність експорту енергетичного вугілля з кузбасу через порти Далекого Сходу зросла на 30% порівняно із серпнем і втричі – до минулого року.

Проблеми поширюються і на інші напрямки. За сім місяців російські експортери скоротили поставки коксівного вугілля до Туреччини на 30%, а в липні не відправили туди жодної партії. Однією з причин називають ускладнення судноплавства в Чорному морі. У липні перевезення вугілля до південних портів росії скоротилися на 33% порівняно з червнем. Окрім проблем із чорноморською логістикою, на поставки тиснуть підвищення залізничних тарифів і висока вартість перевалки через порти Північно-Заходу.

російські вуглярі одночасно втрачають конкурентну перевагу на зовнішніх ринках і стикаються зі зростанням витрат усередині країни. Знижувати ціну далі вони вже не можуть без ризику працювати у збиток, а дорожча доставка скорочує і без того обмежену маржу. На китайському ринку це вже позначається падінням російських поставок, тоді як конкуренти нарощують обсяги.