росія добудовує залізну завісу для власного інтернету

На початку липня міністерство цифрового розвитку рф зробило черговий крок до повної ізоляції росіян від вільного інтернету. Новий механізм контролю міжнародного роумінгового трафіку закрив одну з небагатьох шпарин, якими ще користувалися ті, хто намагався обійти кремлівську цензуру. Тепер трафік абонентів іноземних операторів, які перебувають на території росії, фільтрується так само жорстко, як і трафік користувачів російських мереж.

Раніше частина росіян рятувалася від тотальних блокувань саме завдяки міжнародному роумінгу. Схема була простою: іноземний оператор обробляв трафік, а російська мережа лише передавала його, і це не дозволяло державним цензорам застосовувати звичні інструменти фільтрації. Люди отримували доступ до заблокованих ресурсів, хоча й за чималі гроші.

За оцінками галузевих експертів, на росії налічується близько 2 мільйонів SIM-карт іноземних операторів, і приблизно 500 тисяч із них використовувалися для постійного виходу в мережу. Цим користувалися для реєстрації в закордонних сервісах, роботи з іноземними банками і, звісно, для обходу блокувань. Масовим таке рішення так і не стало: місячна плата сягала близько 30 євро, і для більшості росіян це було зависокою ціною за клапоть цифрової свободи.

Тепер і ця можливість практично зникла. Новий механізм насамперед блокує доступ через роумінг до ресурсів, які й так заборонені на росії: більшості іноземних соцмереж, окремих інформаційних сайтів та інших сервісів.

Експерти називають нові обмеження черговим кроком до реалізації концепції «суверенного інтернету», яку просуває кремль – повна централізація контролю над трафіком незалежно від оператора зв’язку чи способу підключення.

путінський режим поки що не намагається встановити миттєвий тотальний контроль над усім інтернет-трафіком. Натомість він методично нищить технічні можливості для обходу блокувань. Це дасть кремлю змогу уніфікувати правила фільтрації для більшості користувачів і швидше запроваджувати нові заборони, щойно виникне така політична потреба.