У росії відзначили «день единства»: давка у чергах за кашею, прапори догори дриґом та ампутовані манекени

4 листопада росія відзначила «день народного единства» – свято, запроваджене у 2004 році як заміна радянській річниці жовтневої революції. Формально – день історичної пам’яті. Неформально – ще один вихідний, сенс якого більшість громадян пояснити не може.

Найпоказовіше урочистості пройшли у Волгограді. Учасники молилися «за здоров’я і мудрість путіна», після чого влаштували давку у черзі за безплатною гарбузовою кашею та ухою. Деякі прийшли з великими банками, сподіваючись узяти святкову порцію додому. День завершився символічною помилкою: у місцевому музеї «росія – моя історія» державний прапор вивісили догори дриґом.

У регіонах святкування мало різні форми. В Омську відвідувачам пропонували постріляти з лука та взяти участь у «символічній страті». У Тамбові діти годинами стояли зі світлинами загиблих військових, а школярів у Якутії вивели на річку – заготовляти лід для сімей учасників «сво», оскільки водогону там немає.

У Новоросійську головною локацією став фестиваль «Добрий Новоросійськ». Його учасників – зокрема дітей – навчали надавати першу допомогу макету пораненого солдата з муляжами ран і ампутованою ногою. Більшість дітей така демонстрація налякала до сліз.

Не обійшлося без пам’ятників. В Іркутську на площі Декабристів відкрили монумент «Дід, батько і син» – три фігури у військовій формі, без зв’язку з історичними подіями, що дали назву площі. Аналогічну композицію – «Героям землі Балахнинської» – встановили у Нижегородській області. А в Сєвероморську Мурманської області відкрили п’ятифігурний монумент учасникам «сво», в центрі якого – червоноармієць із прапором і наганом.

На тлі таких ініціатив офіційні виступи були цілком очікуваними. губернатор Вологодської області філімонов публічно вигукував «Слава воїнам сво!», тоді як його колега з Кірова соколов водив хороводи з молоддю під державним прапором.

Свято, покликане об’єднати країну, дедалі більше нагадує калейдоскоп локальних ритуалів – від військових меморіалів до польових кухонь. Його зміст, як і раніше, залишається предметом вільного трактування.