Промова Черчилля у Фултоні і реакція на неї українців

3/8/2023
singleNews

5 березня 1946 року в американському місті Фултон колишній прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль виголосив історичну промову, в якій заявив про появу «залізної завіси», актуальні виклики і загрози демократичному світові з боку «комуністичної росії», що постали після завершення Другої світової війни, та про необхідність гарантувати безпеку людству, запобігти новим війнам і покласти край тиранії. Одразу «група українських політичних діячів» оприлюднила «Відповідь пану Черчиллю», примірник якої зберігається в архіві Служби зовнішньої розвідки України. Викладені у цьому зверненні положення є надзвичайно актуальними нині.

Цей документ (у перекладі російською мовою) зберігається у справі, де накопичувались матеріали стосовно Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Відтак вірогідно, що одними з його авторів були провідні діячі цього руху, який оголосив себе верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі, утвореним наприкінці Другої світової війни з ініціативи ОУН і УПА.

«Цілком зрозуміло, – йдеться у зверненні, – що величезна більшість населення Радянського Союзу, дуже невдоволена радянською владою, особливо ми, українці, та інші народи, поневолені національно і соціально московсько-більшовицьким невільницьким диктаторським тоталітарним режимом, з радістю сприйняли виступ п. Черчилля, оскільки очевидно з його промови і з політичної ситуації, яка склалася навколо неї, що і в культурному світі пізнають і дедалі краще усвідомлюють більшовицьку політику».

Автори зазначають, що могли б багато чого додати до висловлених у промові тез про минулу завойовницьку політику радянської росії, поневолення нею народів і про те, що вона готує іншим народам у майбутньому.

«Усі приготування, все господарство, політика і військова підготовка Радянського Союзу спрямовані лише в тому напрямку, щоб розширити його панування на інші народи і на увесь світ, – наголошується в тексті. – Приготування ці настільки великі, всебічні і такі інтенсивні, що створюють на найближчий час для іншого світу найбільшу і безпосередню загрозу, оскільки в усьому світі не знайдуться сили, які змогли б негайно допомогти уникнути цієї небезпеки».

Далі йдеться про те, що «маючи тотальну, нічим не обмежену владу над величезними територіями і над сотнями мільйонів людей, рабів тотальної влади», кремлівські правителі можуть краще підготуватися до майбутньої війни, витиснути з країни всі засоби для своєї військової машини. «Увесь потужний апарат радянської державної пропаганди, – зазначається, – мобілізує вже сьогодні величезні сили сліпої фанатичної ненависті до своїх майбутніх противників».

Говорячи про причини більшовицького впливу у світі, автори звернення водночас зауважують, що «п. Черчилль дав відповідь на це, але ми не можемо не висловити своїх застережень і сумнівів у правильності рецепта, який він пропонує».

При цьому наголошують на такому: «Для швидкоплинної дипломатичної вигоди політики і дипломати закрили перед народами світу справжнє обличчя Радянського Союзу. Тепер починають пожинати плоди цього. Сьогодні вже скаржаться, а завтра плакатимуть. Ця помилка дасть про себе знати, якщо її вчасно не виправити».

«У нас в Україні, – зазначають автори звернення, – вже кілька років триває важка напружена боротьба всього народу проти московсько-більшовицької неволі і тиранії. Весь наш народ бореться з величезною відвагою проти чужого, тиранічного панування за свою свободу і незалежність. В останні роки ця боротьба набула надзвичайно широкого розмаху і перетворилася на справжню війну. Так само й Балтійські країни, насильно й штучно загарбані москвою, покинуті рештою світу, борються за своє визволення».

На переконання українських політиків, необхідно розкрити світовій громадськості очі на політику більшовиків, перестати вдаватися до поступок, компромісів і загравань з ними, намагаючись уникати конфліктів. «Недостатньо лише скаржитися на зростання підривної роботи і вплив московського більшовизму в світі, – заявляють вони. – Необхідно перш за все усунути все те, що є причиною зростання цієї небезпеки. Необхідно змінити в першу чергу політику й тактику в основних світових питаннях відповідальних керівників, які своєю попередньою слабкою, хиткою, поступливою політикою створювали можливість більшовикам розширення їхньої влади і впливу на інші народи… І необхідно активно діяти для цілковитої ліквідації самого джерела цієї небезпеки, для ліквідації царства московсько-більшовицької тиранії».

Небезпека більшовизму, як зазначається у зверненні, значно більша для всього світу і прийде значно швидше, ніж навіть думає пан Черчилль. «Можливо, що ніхто в світі, – наголошується, – хто не жив довго у більшовицькій дійсності, не уявляє собі ні її розмірів, ні страшного характеру. Хто хоче пізнати справжнє обличчя більшовизму – нехай запитає в українців, які прожили вже майже 30 років під радянською владою. Але навіть вже того, що сказав у своїй промові п. Черчилль, достатньо для того, щоб підняти в світі тривогу і спонукати до пошуку виходу із цієї ситуації».

Автори звернення зауважують, що Черчилль правильно поставив питання, але не дав відповіді, як вийти із тієї ситуації, коли постійно зростає більшовицька небезпека, лише закликав до об'єднання зусиль Англії і США, особливо у військовій сфері. Водночас заявляють, що «має бути відсіч наступу більшовизму і приготування до розправи з ним у загальносвітовому масштабі, серед всіх народів світу. Це стосується, в першу чергу, народів, поневолених радянською росією, бо від їхнього ставлення буде залежати сила або слабкість більшовиків у майбутній вирішальній світовій розправі, якій нікому не вдасться уникнути».

На думку українських політичних діячів, росія стала могутньою і стала загрожувати решті Європи лише після того, як завоювала Україну. А перестане бути небезпечним агресором тоді, коли буде позбавлена панування над Україною та іншими народами Чорноморського і Балтійського басейнів.

Наприкінці автори зазначають, що у боротьбі з більшовицькою росією Україна може служити прикладом для інших народів, адже постійно вела й веде політичну і збройну боротьбу за свою свободу і незалежність. «Не багато є в світі народів, – наголошують при цьому, – які пролили б за свою незалежність стільки крові і понесли стільки жертв, скільки понесла їх Україна і скільки несе їх наша батьківщина до сьогоднішнього дня».

Після висловлення свого ставлення до промови Черчилля, зауважень і пропозицій українські політичні діячі роблять такі висновки:

«Одночасне знання більшовицької дійсності,… пізнання причин і невдач всіх попередніх великих походів проти росії диктує нам висловлені вище критичні зауваження про те, що ліквідація більшовицької небезпеки повинна бути пов’язана з ліквідацією російської імперії шляхом розділення її на складові національні частини.

Така політика, яка ґрунтується на основах Атлантичної хартії народів, спричинить у майбутній війні проти більшовицької росії вивільнення могутньої національної енергії народів, поневолених цією імперією і зробить можливою спільну перемогу у цій війні, що при іншій політиці було б сумнівним.

Мудрість вікового англійського політичного мистецтва, яке досі полягало в умінні залучення на свій бік інших народів, могло б зіграти у розправі з більшовизмом дуже велику, навіть вирішальну роль, якщо англійська політика зважиться саме на таку лінію – щоб наполягти не на збереженні російської імперії, а на заміні її системою вільних національних народів Східної Європи.

Це дало б Англії і Америці також величезний моральний капітал – утвердження принципів Атлантичної хартії народів».

Наостанок автори звернення зазначають, що написали його від імені численних однодумців, які ознайомилися з промовою Черчилля і поширювали її друкованими засобами багатьох підпільних видань в усій Україні.